Не ходи ти тут, не ходи...
Цей рядок є початком вірша українського поета і військового Максима Кривцова, який загинув у 2024 році. Вірш є одним з його останніх творів, що відображає біль втрати та військові реалії, і став відомим після його загибелі.
(згенеровано ШІ)
Не ходи ти тут
не ходи
будеш ти такий тут один
Боже, розсердилася зима
дим сповзає
як повзе слимак.
Не ходи сюди
в ці шляхи
у лісі заховалися гріхи
чорне небо
вітер б’є в тюрму
кровоточить холодом зиму.
Не іди сюди
не заходь
тут лише руїни та Господь
на дорозі
стеляться тіла
їх рахують як приходить мла.
Про місця ці
краще ти забудь
кров терпка й отруйна наче ртуть
люди перетворюються
в маки
розтинає серце вітер гаком.
Зникали імена
зникали міста
туга нависала як кості міцна
бились птахи
бились в пітьмі
в зведені чорні мури тюрми.
Не ходи сюди
в ці шляхи
у лісі заховалися гріхи
чорне небо
вітер б’є в тюрму
кровоточить холодом зиму.
--
Максим "Далі" Кривцов.
Минулого тижня вийшла пісня Vivienne Mort на слова цього вірша. Вона швидко стала популярною. Мені дуже-дуже подобаються її пісні, її голос, манера виконання. Вперше я почула її пісні на виставі Молодого Театру в Києві "Гагарін і Барселона". Це було настільки сильно, так глибоко схвилювало і запало в саме серденько, що тепер я її палка шанувальниця.
Нижче посилання на пісню:
