Покійний був веселуном і перед смертю записав аудіо. Під час поховання з труни почав лунати стукіт і лайка з проханням випустити його.
Чоловік із Дубліна, Shay Bradley, знав, що йде. І вирішив піти так, як жив — з гумором.
Коли труну опускали в землю, раптом: стукіт.
І голос:
“Алло? Випустіть мене звідси! Тут темно!”
На секунду — тиша.
А потім — сміх. Справжній, живий сміх людей, які знали його.
Бо це був він. До кінця.
В Ірландії є особливе ставлення до смерті. Ви можливо бачили місцеві похорони, де люди вдягаються не в чорне і сміються, згадують про людину щось добре, не траурне.
Я вважаю, це найкраще прощання: коли тебе пам’ятають не зі сльозами, а зі сміхом. Який ти був при житті.
#цікавіфактипроірландців