Коли зі мною трапляється якась неприємність, я намагаюся швидко перестати страждати й увімкнути голову.
Припустімо, сталася сварка. Або розставання. Або провалила співбесіду. Коротше — вже сталося, а я продовжую це пережовувати тижнями.
Що можна зробити?
— Наташ, — кажу я собі, — а що ти готова віддати, щоб ця проблема зникла?
І починається внутрішній торг.
— Можеш віддати праву руку? Клац і розставання тебе більше не хвилює. — Ні, звісно. Ні!
— Добре, знижуємо ставки. Мільйон гривень — і ця історія перестає тебе турбувати. Домовились? — Ні. По-перше, дорого. По-друге, де я його візьму?
— Сто тисяч гривень. Кладу на стіл, трохи магії — і провалена співбесіда стає повною дрібницею. — Все одно дорого…
— А скільки тоді? — Ну… тисяч десять. Може, менше.
І от у цей момент трапляються два маленькі, але дуже важливі прозріння.
Перше. Поки ти торгуєшся і прицінюєшся, непомітно вмикається раціональна частина мозку. Проблема перестає бути трагедією і починає виглядати як задача.
Щиро рекомендую цей метод.