Іноді небо виглядає так, ніби його хтось його розмалював пензлем.
Наше життя таке саме.
Є смуги світлі — коли легко, коли виходить, коли ти відчуваєш опору під ногами.
Є темні — коли нічого не ясно, коли страшно, коли хочеться зупинитись.
Є тонкі — майже непомітні моменти, які потім виявляються важливими.
І є широкі — періоди, які здаються безкінечними.
Ми часто хочемо тільки “ясного неба”. Без смуг.
Але тоді воно було б просто порожнім.
І справа не в тому, щоб позбутися темних відрізків.
А в тому, щоб навчитися дивитись на них з відстані — як на частину цілого.
Бо тільки здалеку видно, що навіть найтемніша смуга не псує небо. Вона робить його глибшим.