Вчора моя ірландська хост-леді весь день провела в саду. Мила лампочки на подвір’ї — від мошкари, бруду, пташиного помету. Цілий день роботи. І вона була щиро задоволена.



А ввечері приїхав її бойфренд і просто запитав: — А навіщо ти це робила, якщо ці лампочки коштують 3 євро? Можна було просто купити нові і прожити цей день інакше.
І вона раптом сказала: — Боже, як безглуздо я провела свій вихідний.
Я слухала це і впіймала себе на думці, що саме це мені дуже подобається в ірландцях. І я цьому вчуся.
Жити — не означає постійно «впахувати». Не означає доводити щось через втому і виснаження.
Ми ж виросли на іншому: «без труда не витягнеш і рибку з пруда», «любиш кататися — люби і саночки возити».
Але правда в тому, що світ змінився.
Прогрес сильно спростив побут. І рівень життя тут, в Ірландії, теж дає інші можливості.
Можна не витрачати години на те, що вже давно вирішено простіше: — заморожені ягоди замість «виростити-переробити-зварити» — нарізана цибуля замість сліз на кухні — готові продукти, які економлять не гроші — а час життя
І питання вже не в тому, «чи можеш ти зробити сам». А в тому — чи варто на це витрачати свій день.
Бо іноді 3 євро — це не про економію. Це про вибір: втомитися… чи пожити🫶
Що думаєте про це? Як ваші вихідні? #ірландіядляукраїнців