У кожному ірландському містечку є звук, який неможливо сплутати ні з чим. Дивна мелодія. Наче стара музична скринька або карусель із дитинства.
І щойно вона лунає, діти вибігають із будинків. Хтось кричить друзям через паркан. Батьки вже шукають дрібні гроші. А за кілька хвилин біля білого фургончика стоїть черга.
Приїхало морозиво.
Я думала, що ця мелодія — просто мила традиція. Насправді ж це один із найуспішніших маркетингових прийомів, який майже не змінився за останні десятиліття.
Ще у 1950–1960-х роках у Британії на фургони почали встановлювати музичні сигнали. Мелодії спеціально підбирали так, щоб вони були простими, легко запам’ятовувалися і привертали увагу навіть здалеку.
Музика стала рекламою.
І вона працює досі.
Це доволі прибутковий сезонний бізнес. Один ріжок коштує приблизно від 3 до 5 євро, тоді як його собівартість значно нижча. У гарний літній день один фургон може наторгувати кілька сотень євро, а під час фестивалів — ще більше.
Але для багатьох це бізнес, який живе лише кілька теплих місяців на рік. Узимку багато хто просто ставить фургон у гараж і переходить на іншу роботу.
Ще одна цікава деталь — вони майже завжди їздять одними й тими самими маршрутами. І це теж не випадково. Діти дуже швидко запам’ятовують, що приблизно о шостій вечора морозиво буде саме на цій вулиці. Наступного дня вони вже чекають на знайому мелодію.
Саме тому в Ірландії та Британії навіть існують правила щодо використання цієї музики. Її не можна вмикати безперервно або надто довго в одному місці, інакше замість покупців можна отримати незадоволених сусідів.
До речі, у Британії свого часу навіть існували так звані «війни морозивників». Продавці боролися за найвигідніші райони, адже хороша вулиця означала стабільний дохід протягом усього літа.