Чи чули ви колись тезу, що Україна - це Ірландія східної Європи? А вона існує. І вона значно глибша, ніж здається на перший погляд.
Це спостереження відносно давно циркулює в європейському інтелектуальному середовищі, хоч і не дуже часто.
Україна та Ірландія - це два досить немаленьких європейських народи, що опинилися під владою сусідніх імперій. Де формально були провінціями, а фактично - колоніями.
Подальша доля - практично копіпаст: ✔️знищення мови; ✔️заборона культури; ✔️ голод, як інструмент контролю; ✔️створення образу недолюдини.
Українця зробили незграбним, смішним селюком. Ірландця - ледачим, п'яним забіякою.
Це ідентичні моделі імперської травми. І ментально ці нації є вражаюче близьким. Що дуже добре відчувається в ставленні до себе та своєї історії. Українці та Ірландці - чи не єдині народи Європи, травмовані настільки, що не хочуть будувати культу жертви.
Українцям та ірландцям не хочеться бути великими і не хочеться бути вічними страждальцями, їм хочеться бути нормальними.
Нас ламали всіма можливими способами. І тепер здається, що наші народи самі здивовані тим, що вижили, бо знають, що це сталося всупереч.
І ось головне, що робить нас такими схожими: травма народів не просто в тому, що їх знищували. А в тому, що цього так і не було по-справжньому визнано. У світі. Та й агресор так і не змінився - сусід...